ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ КОБЗАРІ
Відомі кобзарі України зробили великий внесок в розвиток народних пісень, дум, переспівів тощо. Тому сьогодні дізнаємося хто ж вони — видатні українські кобзарі. Кобзар — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, а також казок та переказів та передавали їх з покоління в покоління.
1. Остап Вересай Остап Микитович Вересай (1803-1890) — кобзар, виконавець народних дум, історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень. Був блискучим імпровізатором. Його творча спадщина невелика, всього 6 дум: «Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного»; декілька сатиричних та гумористичних пісень та пісень релігійного змісту, зокрема дуже популярна в той час пісня «Про правду й неправду». Іван Франко говорив, що ця пісня в тогочасному житті набувала великого соціального звучання та значення, і саме за неї Остапу Вересаю доводилося не раз зазнавати переслідувань від жандармів. Остап Вересай майстерно використовував піднесення і спади голосу, ефектні повторення смислово-навантажених рядків, завдяки чому слова пісні і музика асоціювалися з тогочасною реальністю життя українського народу.
2. Михайло Кравченко Михайло Степанович Кравченко (1858-1917) – відомий український кобзар. До репертуару М. Кравченка входили: думи — «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Бідна вдова і три сини», два невольницькі плачі; сатиричні пісні — «Дворянка», «Чечітка», «Сусідка» та інші, а також пісні різноманітного змісту. М. Кравченко був свідком повстання селян у його рідному селі у 1905 році. Жорстока розправа над селянами залишила глибокий слід у серці кобзаря і він склав дві думи: «Чорна неділя в Сорочинцях» та «Про Сорочинські події 1905 року».
3. Федір Кушнерик Федір Данилович Кушнерик (1875-1941) — кобзар. В сім років осліп. Самостійно навчався грати на скрипці, фісгармонії, з якими ходив по весіллях і ярмарках, заробляючи на прожиття. В 1909 зустрівся з М. Кравченком який взяв його в учні. Він складав пісні й думи про важке життя селян. В радянські часи створив думи «Зійшло сонце осіннє», «Про трактори», «Сніг розтав, вода стекла», «Пісню про піонера Павлуся» — поетичну розповідь про вбивство у Великих Сорочинцях піонера Павлика Теслі.. Найвідоміші думи: «Федір безрідний», «Про сестру та брата», «Маруся Богуславка» та ін.
4. Степан Пасюга Степан Артемович Пасюга(1862-1933) – кобзар. Утратив зір у юнацькому віці. Пасюга особливого прагнення до концертних виступів не виявляв, але українська інтелігенція радо запрошувала кобзаря виступати на сцені. Знав багато дум і старин, але «на люди» (для інтелігенції) співав лише чотири — “Плач невольників”, “Три брати Озовські”, “Удова і три сина”, “Конівченко”. Творча спадщина: «Пісня про смерть козака», «Дума про удову», «Дума про Марусю Богуславку».
5. Іван Кучугура-Кучеренко Іван Іович Кучугура-Кучеренко (1878-1937) – відомий український кобзар. У ранньому віці хворів віспою, в результаті цього втратив зір. Навчався кобзарській справі у панотця Павла Гащенка. Багато перейняв у Степана Пасюги. У 1908 році Микола Лисенко запросив Івана Кучеренка викладати до Київської музично-драматичної школи. Кучугура-Кучеренко знав 8 дум, серед них наймайстерніше виконував «Олексія Поповича», «Думу про плач невільників», «Хмельницького і Барабаша», «Про смерть Хмельницького». У репертуарі було понад 300 пісень. Автор відомої пісні “На високій дуже кручі” (на смерть Тараса Шевченка). У 1919 році Кучеренку присудили звання народного артиста УНР. У 1925 року Кучеренкові присудили звання народного артиста УРСР.
Відомі кобзарі України зробили великий внесок в розвиток народних пісень, дум, переспівів тощо. Тому сьогодні дізнаємося хто ж вони — видатні українські кобзарі. Кобзар — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, а також казок та переказів та передавали їх з покоління в покоління.
1. Остап Вересай Остап Микитович Вересай (1803-1890) — кобзар, виконавець народних дум, історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень. Був блискучим імпровізатором. Його творча спадщина невелика, всього 6 дум: «Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного»; декілька сатиричних та гумористичних пісень та пісень релігійного змісту, зокрема дуже популярна в той час пісня «Про правду й неправду». Іван Франко говорив, що ця пісня в тогочасному житті набувала великого соціального звучання та значення, і саме за неї Остапу Вересаю доводилося не раз зазнавати переслідувань від жандармів. Остап Вересай майстерно використовував піднесення і спади голосу, ефектні повторення смислово-навантажених рядків, завдяки чому слова пісні і музика асоціювалися з тогочасною реальністю життя українського народу.
2. Михайло Кравченко Михайло Степанович Кравченко (1858-1917) – відомий український кобзар. До репертуару М. Кравченка входили: думи — «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Бідна вдова і три сини», два невольницькі плачі; сатиричні пісні — «Дворянка», «Чечітка», «Сусідка» та інші, а також пісні різноманітного змісту. М. Кравченко був свідком повстання селян у його рідному селі у 1905 році. Жорстока розправа над селянами залишила глибокий слід у серці кобзаря і він склав дві думи: «Чорна неділя в Сорочинцях» та «Про Сорочинські події 1905 року».
3. Федір Кушнерик Федір Данилович Кушнерик (1875-1941) — кобзар. В сім років осліп. Самостійно навчався грати на скрипці, фісгармонії, з якими ходив по весіллях і ярмарках, заробляючи на прожиття. В 1909 зустрівся з М. Кравченком який взяв його в учні. Він складав пісні й думи про важке життя селян. В радянські часи створив думи «Зійшло сонце осіннє», «Про трактори», «Сніг розтав, вода стекла», «Пісню про піонера Павлуся» — поетичну розповідь про вбивство у Великих Сорочинцях піонера Павлика Теслі.. Найвідоміші думи: «Федір безрідний», «Про сестру та брата», «Маруся Богуславка» та ін.
4. Степан Пасюга Степан Артемович Пасюга(1862-1933) – кобзар. Утратив зір у юнацькому віці. Пасюга особливого прагнення до концертних виступів не виявляв, але українська інтелігенція радо запрошувала кобзаря виступати на сцені. Знав багато дум і старин, але «на люди» (для інтелігенції) співав лише чотири — “Плач невольників”, “Три брати Озовські”, “Удова і три сина”, “Конівченко”. Творча спадщина: «Пісня про смерть козака», «Дума про удову», «Дума про Марусю Богуславку».
5. Іван Кучугура-Кучеренко Іван Іович Кучугура-Кучеренко (1878-1937) – відомий український кобзар. У ранньому віці хворів віспою, в результаті цього втратив зір. Навчався кобзарській справі у панотця Павла Гащенка. Багато перейняв у Степана Пасюги. У 1908 році Микола Лисенко запросив Івана Кучеренка викладати до Київської музично-драматичної школи. Кучугура-Кучеренко знав 8 дум, серед них наймайстерніше виконував «Олексія Поповича», «Думу про плач невільників», «Хмельницького і Барабаша», «Про смерть Хмельницького». У репертуарі було понад 300 пісень. Автор відомої пісні “На високій дуже кручі” (на смерть Тараса Шевченка). У 1919 році Кучеренку присудили звання народного артиста УНР. У 1925 року Кучеренкові присудили звання народного артиста УРСР.
Комментариев нет:
Отправить комментарий